ІНСТРУ́КТОРКА, и, ж. Жін. до інстру́ктор. Разом з ним залишилась.. інструкторка хімоборони (Трубл., І, 1955, 57); Йде славна ткаля без вагання, Вона інструкторка тепер (Дмит., Добрі сусіди, 1951, 48).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 34.