ІНТЕНСИ́ВНО. Присл. до інтенси́вний 1, 2. Він іноді тихо стогнав, а голова тим часом працювала інтенсивно (Хотк., І, 1966, 56); Десь віддалено, неначе під землею, інтенсивно гуркотіли гармати (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 28); Інтенсивно вести господарство.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 37.