ІНТИ́МНО. Присл. до інти́мний. Говорять [дами] між собою інтимно, інколи мимоволі понижуючи голос до таємного шепоту (Фр., VI, 1951, 362). Того вечора, перший раз після відходу татка, в нашому домі повіяв лагідний, доброзичливий настрій. Гомоніли інтимно, півшепотом (Вільде, Сестри, 1958, 298).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 40.