ІНФА́НТА, и, ж. Жін. до інфа́нт. [Долорес:] Він, як ще був пажем, то за інфанту викликав на горець одного принца (Л. Укр., III, 1952, 332); Портрет інфанти Маргарити належить до числа тих творів Веласкеса, що увійшли неоціненним вкладом у світову художню культуру (Мист., 4, 1960, 38).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 41.