ІРИТУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок., рідко. Те саме, що злости́тися; дратуватися, сердитися. Слухайте, голубчику, ..не іритуйтеся, не псуйте собі здоров’я (Коцюб., III, 1955, 444); — Ну й гади!.. От гади!.. що ти з отаким.. робитимеш?..— іритувався Панько (Еллан, II, 1958, 28).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 47.