ІРРАЦІОНА́ЛЬНИЙ, а, е. 1. філос. Якого не можна збагнути розумом; незбагненний. В літературі та мистецтві в той час [у перші роки Радянської влади] панувала теорія «мистецтва для мистецтва», проповідувались погляди про «ірраціональну» суть мистецтва, його інтуїтивний характер (Розв. науки в УРСР.., 1957, 10); — Я відчував себе персонажем якогось нісенітного роману, в якому діють лише люди з ірраціональною психікою (Шовк., Інженери, 1956, 191).
2 мат. Непорівнянний з одиницею та з будь-якою частиною її і який через те не може бути виражений ні цілим числом, ні дробом. Десятковий нескінченний неперіодичний дріб називається ірраціональним числом (Алг., II, 1957, 8); На введенні в математику поняття ірраціонального числа розвиток поняття числа не зупинився (Вісник АН, 11, 1953, 34).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 48.