ІСКРОМЕ́ТНИЙ, а, е.
1. Який викидає іскри, іскриться. Згадувались студені ріки й густі ліси, ..радісне скрометне сонце над неозорими просторами!.. (Донч., III, 1956, 153).
2. Яскравий, виразистий. Життєлюб і оптиміст, Рильський у приватному житті, в колі друзів завжди виділявся іскрометним гумором, дотепністю, яскравими каламбурами (Вітч., 7, 1965, 202).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 49.