ІСТОРІО́ГРАФ, а, ч.
1. Фахівець з історіографії (у 1 знач.). Велика заслуга Франка як історіографа полягала, зокрема, в тому, що він вів нещадну боротьбу проти реакційних істориків і соціологів (Ком. Укр., 8, 1966, 61).
2. заст. Історик.— А кого ти знаєш із історіографів.., який зумів би достойно описати, як війська імперії пройдуть по Болгарії..? (Скл., Святослав, 1959, 511).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 51.