ІСТО́ТНІСТЬ, ності, ж.
1. Абстр. ім. до істо́тний 1. Говорили й чоловіки. Ці не смакували подробиць, як жінки, а розглядали факт у самій його істотності (Головко, II, 1957, 113).
2. заст. Дійсність, реальність, справжність. Хай пензель твій буде блискучим ланцетом істотності і кометою в майбутнє… (Еллан, II, 1958, 64).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 52.