ГЕРГОТА́ТИ, очу́, о́чеш, ГЕРГОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок.
1. Те саме, що гелгота́ти, гелготі́ти. [Xристя:] Почали вже й гуси на ставку герготати (Кроп., I, 1958, 450); Дивляться на неї [фашисти], як на якесь диво, гергочуть щось між собою (Збан., Єдина, 1959, 388).
2. Те саме, що скрегота́ти, скреготі́ти. Десь навіть запідпадьомкала перша перепілка в клітці та герготів, спускаючись з гір, учкаргальський поїзд (Ле, Міжгір’я, 1953, 296).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 54.