ГУ́ЛЬКА, и, ж. Зменш. до гу́ля1. * Образно. Червоні, з ячмінцями, повіки [хлопця] швидко моргали, відкриваючи сірі гульки очей (Мик., II, 1957, 183).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 192.