ГІПС, у, ч.
1. Вапняковий мінерал білого або жовтуватого кольору, що використовується у подрібненому та обпаленому вигляді в будівництві, скульптурі, для хірургічних пов’язок, а також у сільському господарстві як добриво. Гіпс — в’яжуча речовина, яка швидко тужавіє (Довідник сіль. будівельника, 1956, 447); Гіпс знайде застосування не тільки як засіб для меліорації лужних грунтів, але й як пряме добриво для конюшини (Вісник АН, 4, 1949, 16); * У порівн. Обличчя стало на мить як із гіпсу виліплене — неживе (Головко, II, 1957, 76).
2. Предмет, виліплений з цього мінералу. Зупинившись над великим столом з бутафорним полем, вони ніби іншими очима розглядають муляжну пересічену місцевість з мініатюрними горбами та річками. Гіпс, пофарбована тирса, що зображає траву… Як убого! (Гончар, Людина.., 1960, 10).
3. мед. Тверда хірургічна пов’язка з цього мінералу, що використовується при переломах та вивихах. Пробуду тут ще тижнів зо два, поки мені зроблять апарат, заміняючий гіпс (Л. Укр., V, 1956, 38); Моряк.. розповів, що недавно у нього з руки зняли гіпс, але рана ще не загоїлась як слід (Ткач, Крута хвиля, 1956, 89).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 73.