Безецний, а, е.
1) Безстыжій, безсовѣстный. Ото вже безецна дівка, — нікого не стидається. Брацл. у.
2) Похабный. Безецні пісні. — Як побачите, що вона дуже безецна…. то не давайте дрюкувать. Шевч. («Україна», 1907, II. 145).
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 40.