Бух! меж., выражающее паденіе, глухой ударъ или выстрѣлъ. О. 1862. IX. 118. Бух в воду, ніби втопився. Драг. 47. Заридала Катерина та бух йому в ноги. Шевч. Сіли татко коло печі, мамка татка бух у плечі. Чуб. V. 1156. Коли це з лісу бух! бух! бух! Так і повалило три воли у валці. Драг. 238.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 117.