Висиновити, влю, виш, гл. Исключить изъ семьи, лишить наслѣдства. Було в його два сини…. Андрія, кажуть, не злюбив за щось: видко той не вмів шануваться, дак він його висиновив — прогнав з двору. О. 1861. X. 27.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 185.