Гуме́нце, ця, с.
1) Ум. отъ гумно. Чуб. III. 251.
2) Тонзура у католическаго духовенства.
3) — попо́ве. Раст. Taraxacum officinale Wigger. ЗЮЗО. І. 138.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 340.
Слово "гуменце" - пояснення
Словник: Грінченко. Словарь української мови
Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.
Слова і словополучення з словника - Грінченко. Словарь української мови