Долі́в нар.
1) Ha землю, внизъ. Нераз мі ся долів оком сльози покотили. Гол. IV. 453.
2) Внизъ по теченію. Ой пустимо ж ся на тихий Дунай, долів Дунаєм під Царгород. АД. І. 1.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 417.