Дома́ювати, ма́юю, єш, сов. в. дома́яти, ма́ю, єш, гл. Оканчивать, окончить развѣваться, колыхаться и пр. См. Маяти. Що у батька да й одна дочка, да не дали люде да догуляти, русою косою да домаяти. Грин. ІІІ. 122. (Конопелькам) да не дали вітри да достояти, зеленому листю да домаяти. Грин. ІІІ. 122.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 418.