Допина́тися, на́юся, єшся, сов. в. допну́тися и доп’ясти́ся, пну́ся, не́шся, гл.
1) Дотягиваться, дотянуться до чего-либо. Пнеться, пнеться та й допнулось ручкою до квітки.
2) Домогаться, добиваться, добиться. Попоп’явшись добренько, свого можна таки доп’ястись. О. 1862. I. 69.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 423.