Зага́їти, га́ю, єш, гл.
1) = Загаяти.
2) Заставить чѣмъ либо пространство. Загаїли стаю бербеницями. Вх. Зн. 18.
3) Загородить, положить преграду. Вх. Уг. 238.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 24.