Зазоря́ти, ря́ю, єш, гл. = Зазоріти. Темна нічка проминула, Божим світом зазоряло. Млак. 77. І надія нова красна, як та ясна зоря,… зазоряє нещасному. Федьк. II. 108.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 41.