Залу́бниці, ць и залу́бні, бень, ж. мн. = Залу́биці. Подивлюся на подвір’є, — лише слід, де ковані залубниці стояли, де вороні коники ірзали, то ті ж мою Марусеньку взяли. Гол. II. 112.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 60.