Клап, па, м.
1) Родъ зубца въ одеждѣ. Гол. Од. 22.
2) = Капель. Гол. Од. 69.
8) мн. Объ ушахъ свиньи. Ум. Клапоньки. Прийшла свиня до коня та й каже: «Ось бо й я румак!». А кінь одказав: «І ніженьки коротенькі, і ушеньки клапоньки, і сама як свиня». Ном. № 7931.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 248.