Коверза, зи, ж.
1) Раздумье, размышленіе. Об миленькій своїй дитині водив по мізку коверзу. Котл. Ен. III. 68 и Слов.
2) Чепуха. Лемішка хотів і собі закидати по московській… але замолов таку коверзу, що тільки сам махнув рукою. Левиц. І. 332.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 261.