Луття́, тя́, с. соб.
1) Вѣтви или прутья лозы, ивы (корзиночной). Вх. Зн. 34.
2) Липовая кора для лаптей, лыко. КС. 1893. XII. 448. См. Лут.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 383.
Слово "луття" - пояснення
Словник: Грінченко. Словарь української мови
Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.
Слова і словополучення з словника - Грінченко. Словарь української мови