Маня́к, ка́, м. и маня́ка, ки, ж.
1) Чучело. А ще б’ють тетерюків на маняки.
2) Вѣха. Багацько снігу, але дарма! Маняки є шляхом, то потраплю. Канев. у.
3) Призракъ, привидѣніе. Боюсь сіх відьом да маняк. ЗОЮР. II. 42.
4) Статуя? Баня (церковна) виведена зкругла — гранчаста, — одна гранка більша, а друга менша, і на кожній більшій гранці вікно, а на меншій — замісць вікна, маняк з чорного мармуру. Св. Л. 25.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 405.