Наба́бити, блю, биш, гл. Принять нѣсколько душъ дѣтей. Я собі набабила онуків, — аж п’ятеро. Харьк. г. Ось тобі й набабила, що Мотря аж ноги простягла.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 461.
Слово "набабити" - пояснення
Словник: Грінченко. Словарь української мови
Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.
Слова і словополучення з словника - Грінченко. Словарь української мови