Наверле́ нар. = Навверле.
1) Дивись що ти робиш: наверле становиш стовпа, — товщим краєм угору! Треба товщим у землю. Волч. у.
2) Харько наш потяг ярами й тинами наверле. Сумск. у.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 468.