Наволочи́ти, чу́, чиш, гл.
1) = Наволокти.
2) Надѣть (о наволочкѣ). Тра нову наволочити пішевку. НВолынск. у.
3) Пройти извѣстное количество пахоти бороною.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 472.