Намени́ти, ню́, ни́ш, гл. Наименовать. Син батькові не «тату», чи як инако, сказав, а менням наменив. Ном. № 13549.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 502.
Слово "наменити" - пояснення
Словник: Грінченко. Словарь української мови
Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.
Слова і словополучення з словника - Грінченко. Словарь української мови