Напі́рити, рю, риш, гл.
1) Намочить (о дождѣ). Оце дощ Івана як напірив. Харьк. у.
2) Отхлестать, нахлестать.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 509.
Слово "напірити" - пояснення
Словник: Грінченко. Словарь української мови
Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.
Слова і словополучення з словника - Грінченко. Словарь української мови