Ночник, ка́, м.
1) Луна. Сосниц. у. Чуб. І. 9.
2) Бѣсъ. Ночник тебе уплодив. Ном. № 3578.
3) Ночной сторожъ возлѣ лошадинаго табуна. Маріупольск. у. Залюбовск. См. Нічник.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 571.