Посокотитися, чу́ся, ти́шся, гл. Поберечься. Просить сват і сваха, і пан молодий, і пані молода їсти і пити… і так ся посокотити, аби голодному ся не лишити. Гол. IV. 342.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 365.