Поїзжати, жаю, єш, гл. Ѣздить, разъѣзжать. Дев’ятеро коней водить, на десятім поїзжає. Грин. III. 591. Наш папочок молоденький на конику поїзжає, до двору женчиків займає. Чуб. III. 239.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 269.