Прибір, бору, м.
1) Одежда, нарядъ. Краща дівчина твоя всіх, на їй приборі більше всіх. Чуб. III. 150.
2) Одѣваніе, наряжанье. Хиба мені до прибору? Аби гарної. Ком. Пр. № 823. Косу заплетемо, — які ж тут прибори? Та й до церкви, та й т рушник. О. 1861. XI. Кух. 27. Вообще приготовленія къ чему либо (свадьбѣ, празднику) и необходимыя для этого вещи. Треба ж таки прибраться к весіллю; хоч рушники і єсть готові, так іще дечого треба. — Аби рушники були, а за прибори на весілля не турбуйтесь: наш Возний… на свій кошт таке бундячне весілля уджиґне. Котл. Н. П. 377.
3) Узорная вышивка цвѣтными нитками по лацкану полушубка. Вас. 155.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 406.