Ретяз, за, ретязь, зя, м.
1) Цѣпь, цѣпочка. Гол. Од. 67. А де ретяз — коня припясти? Кобел. у. Ведмідь на ретязі товсто реве. Ном. № 1337. Не рвивя, як собака на ретязі. Ном. № 3162. Держить хорта на ретязі. АД. І. 7.
2) Родъ прямолинейная шитья на рубахахъ. Ум. Ретязок. На тім поясі жовті ретязки, на тих ремизках золоті ключі. АД. І. 43. Перед образами на срібному ретязку висіла срібна лампадка. Мир. ХРВ. 315.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 13.