Роспросторювати, рюю, єш, сов. в. роспросто́рити, рю, риш, гл.
1) Распространять, распространить, простирать, простереть. Ти своє величне з неба на всю землю роспросторив. К. Псал. 14. Тінь темної ночі піднімала своє чорне крило і роспросторювала усюди темноту. Мпр. Пов. II. 115.
2) Разставлять, разставить (руки). Роспросторила руки, наче крила. Грин. II. 280.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 76.