Турувати, ру́ю, єш, гл.
1) Соображать, думать. Уман. у. Турую в голові: чого то мні світ замняхкинився, та ніяк не поміркую. Подольск. г.
2) Говорить вздоръ. Що ви туруєте? Воно й трохи купи не держиться. Черк. у.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 297.