Убірати, ра́ю, єш, сов. в. убрати, беру, реш, гл.
1) Одѣвать, одѣть, наряжать, нарядить, убирать, убрать. Укинь мене в болото, а я тебе вберу в золото. Ном. № 10145. Вбери й пенька, то стане за Панька. Ном. № 11172. Ой косо, косо кохана! сім літ я тебе кохала, що-неділеньки вбірала. Мет. 205. Убрати в шо́ри. Первоначально — запречь, переносно: забрать, взять въ руки.
2) Надѣвать, надѣть. Скидай з себе свої лати, вбірай дорогії шати. Голов. І. 44.
3) Убирать, убрать, принять. Убрав, як сіно в годину. Ном. № 11126. Хліб убірає, хто його має. Ном. № 10121. Так росходивсь, шо і в два не вбереш. О. 1862. VI. 164.
4) Пачкать, запачкать. Убрав ноги в куряву.
5) — в себе. Всасывать, всосать.
6) Ѣсть, съѣсть. Вбірай, свате, капусту. Ном. № 4773.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 307.