Угоден, дна, не, уго́дливий, а, е. = Угіден, угідний. Як будеш Богу угоден, то не будеш і голоден. Ном. № 12129. Купи людям калач, а не вгоден, то й сам ззіж. Ном. № 10485. Була в однім селі криниця така вгодна, шо із неї і врожаї, і усе йшло. Мнж. 74.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 314.