Удирати, раю, єш, сов. в. удерти и удрати, удеру, реш, гл.
1) Отдирать, отодрать, оторвать часть чего. Удери аршин сукна. Удрав до гапликі́в. Плохо сдѣлалъ, испортилъ. Ном. № 12469.
2) Только сов. в. Ударить. По щоці вдрала. КС. 1887. VI. 469. Удрав долонею з уси мочі. Мир. ХРВ. 63. Удрав по руці добре. Рудч. Ск. І. 195.
3) Преимущ. сов. в. Хорошо и съ силой сдѣлать, то-же, что ушкварити, уджиґнути. Мкр. Н. 30. Подивись, як дівчата танцюють. Ну, що вже Кубранівна вдрала, так уже за всіх! Що за танцюра. Кв. Козака як удремо! Федьк.
4) Удрати штуку. Выкинуть штуку. Пан тільки таку штуку вдер, аби парубків полякать. Св. Л. 70.
5) Удрати рюмка. Заплакать. Чи не вдере Микола рюмка? Зміев. у.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 319.