Уштопорити, рю, риш, гл. — кого. Встрѣчено только въ разсказѣ задунайскаго запорожца въ значеніи: поймать, подстеречь и схватить. Липоване дозналися, та його (винного) й уштопорили. Баба була у них волшебниця…. то ото вона та другі липованські баби його й уштопорили — чи вони його заманили, чи як піймали…. КС. 1883. І. 57.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 372.