Чв’якати, каю, єш, гл.
1) Чавкать. Свині чв’якнули. Также то-же, что и плямкати. Пити хоче, і ніхто їй не дасть, тіки ротом чв’яка. Чуб. II. 294.
2) Говорится о звукѣ воды, вытѣсняемой ногой изъ подъ обуви или изъ дырявой обуви. См. Чвохтіти, чв’якотіти. Коли б його постоли мокрі так не чв’якали. Г. Барв. 22.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 449.