Ґерува́ти и ґирува́ти, ру́ю, єш, гл.
1) Править возомъ, лошадьми. Мнж. 181.
2) Направлять возъ, катя его задомъ впередъ, держась за оглобли.
3) Направляться. Ґируємо аж у саму столицю. Шевч. (О. 1861. X. 3).
4) Срывать, стаскивать. Хуртовина назад бідаху пре, за поли смикає, відлогу з пліч ґирує. Греб. 376.
5) Запрашивать (о цѣнѣ). Що це він ґерує? Дорого ґерує за вола. Мнж. 181. См. Керувати.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 348.