АВАНТЮ́РА, рідко АВАНТУ́РА, и, ж.
1. Ризикований, непевний захід, дія, справа, розраховані на випадковий успіх. Своєю дурною і злочинною колоніальною авантюрою самодержавство завело себе в такий тупик, з якого може визволитися тільки сам народ.. (Ленін, 8, 1949, 34); Вона готова була піти на яку завгодно авантюру, щоб здійснити свої наміри (Руд., Вітер.., 1958, 57).
2. заст. Пригода. Доїхала я "як не може бути", без жадних авантур і навіть без пересадок (Л. Укр., V, 1956, 383); Часті неврожаї змушували здавна гірняків періодично шукати заробітків по долах; відси їх цікавість до новинок, до авантюр і смілих мандрівок (Фр., XVI, 1955, 313).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 8.