АЖУ́РНИЙ, а, е.
1. Прозорий, просвітчастий, гратчастий (про в’язані, плетені, різьблені та інші вироби). Вже блакитний шовк неба покрився мереживом чорних гіллячок, наче ажурною мантильєю (Коцюб., II, 1955, 249); Над ажурними балконами житлових будинків, де цвіли ясно-зелені олеандри, літали сизі голуби (Кучер, Прощай.., 1957, 17).
2. перен. Майстерно й тонко зроблений. Люблю я красиву й ажурну роботу (Ю. Янов., II, 1958, 223).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 23.