АЗ, а́, ч., заст.
1. Стара назва літери "а". У понеділок Кирилик уже викрикував на всю хату аз, буки, віди… (Мирний, І, 1954, 152); Поважно.. приступивсь Семен до граматки і силкувався таким самим, як у Романка, голосом проказувати з ним: аз, буки, віди… (Коцюб., І, 1955, 100).
◊ Ні аза́ не зна́ти (не розумі́ти і т. ін.) — нічого не знати (не розуміти і т. ін.); Почина́ти з азі́в — починати з початку, з найпростішого. Людина він політичне грамотна, чи зручно йому з "азів" починати з групою дільниці? (Ле, Міжгір’я, 1953, 190).
2. тільки мн. Літери. Вночі вивчає згорблений Спіноза Біблейські темні титла і ази (Мал., І, 1956, 377).
3. тільки мн., перен., розм. Первісні, початкові відомості; основи чого-небудь. Вивчіть ази науки, перш ніж намагатися зійти на її вершини (Фізіол. вищої нерв. діяльн., 1951, 229).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 23.