А́ЗИМУТ, а, ч.
1. астр., геод. Кут між площиною меридіана точки спостереження й вертикальною площиною, що проходить через цю точку й спостережуване світило (або предмет).
2. військ. Кут, який утворюється заданим напрямом руху й напрямом на північ; // Напрям руху навпростець по земній поверхні, визначений за допомогою карти й компаса. Командири бригад вели свої колони по азимутах (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 348).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 24.