АЛЕГО́РІЯ, ї, ж. Втілення абстрактного поняття в конкретному художньому образі. Вдаючись до поетичної алегорії, автор [Ю. Боршош-Кум’ятський] в образі "зажуреної трембіти" показав тогочасне Закарпаття (Рад. літ-во, 6, 1957, 45); У байці більше, ніж у будь-якому іншому жанрі, алегорія є засобом художнього розкриття явищ (Літ. газ., 29.VII 1958, 3); // Вислів, що виражає абстрактне поняття через конкретний художній образ. Він [лист] був писаний трохи старим квітистим стилем, з алегоріями й довгими виробленими періодами (Коцюб., І, 1955, 406).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 33.