АЛЯ́РМОВИЙ, а, е, заст., рідко. Прикм. до аля́рм: триво́жний. — Тате, чуєш? — промовив Дувідко. — Дзвінок із ями. Ну, що ж у тім дивного? — Алярмовий дзвінок! (Фр., VIII, 1952, 401).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 35.